“Коболєв, якщо ми не домовимося з тобою, то владнаємо в іншому місці”

 Лет пять тому одна сотрудница из Госдепа попросила рассказать о коррупции в Украине. Через несколько минут у нее устала рука записывать факты. Она отложила ручку и спросила: “Как вы работаете в таких условиях? Это невозможно”, розповідає бізнесмен 53-річний Іван Сакаль 4 липня на Антикорупційній конференції у Києві. Цей форум щороку проводить Київська школа економіки.

 Бизнес был загнан до того уровня, когда что-то уже надо было делать, веде далі Сакаль. Його підприємства виготовляють томатні соки із херсон­ських помідорів. Письма и призывы в СБУ и прокуратуру только увеличивали размер взяток. За возврат НДС у нас просили 42 миллиона гривен в 2013 году, а в ­2014-м уже 108. Цифры пишут, вслух никто не называет. У меня этих записок были целые стопки на столе. У коррупции есть одно свойство она ненасытна. За взятками по НДС просьба подарить 50 процентов акций компании. Следующий шаг легко предвидеть отдайте все. Это в Киеве боятся НАБУ, других антикоррупционных органов. На периферии все сложнее.

Сакаль каже, бізнес, який не хотів платити данину контролюючим органам і намагався працювати прозоро, два роки тому об’єднався у Всеукраїнську мережу доброчесності “Юнік”. Європейський банк реконструкції та розвитку допомагає українському бізнесу працювати чесно й надає пільгові кредити під 3,5% річних.

На одній із дискусій форуму обговорюють корупцію на державних підприємствах. Вважається, там її найбільше. Серед запрошених голова Національного антикорупційного бюро 39-річний Артем Ситник, очільник Нафтогазу 40-річний Андрій Коболєв, російський економіст Сергій Гурієв, 47 років. Перед початком обговорення присутніх опитують, чи поменшало корупції в Україні за останні роки. Більшість 22 людини вважають, що так.

 Я трохи здивований. Після Революції гідності наші дослідження показали, що з державних підприємств вивели більше як 100 мільярдів гривень, зізнається Ситник. Ця сума набагато перевищує транші Україні від Міжнародного валютного фонду. Держпідприємства були, є і будуть джерелом політичної корупції. Таких у нас три тисячі, і чимало політиків у парламенті контролюють їх. Приватизацію цих підприємств гальмують, тому до нас не можуть зайти іноземні інвестори.

Зусиль НАБУ недостатньо, бо кримінальні провадження блокують у судах.

 Ми свою роботу виконуємо, розслідуємо справи. Але садити корупціонерів має суд, каже Ситник. От по Одеському припортовому заводу справу скерували до суду 2016-го. Зараз її розглядають у закритому режимі, і що по ній робиться ніхто не знає. Маємо великі сподівання, що запрацює Антикорупційний суд. Бо більшість конкурсів на очільників великих підприємств заблоковані Окружним судом Києва. Часто буває, що Конституційний суд позбавляє нас повноважень, і наші детективи не можуть займатися справою. Така історія сьогодні із позовом на п’ять мільярдів гривень по Укрнафті, підприємству з орбіти Ігоря Коломойського.

 Недавно бачив пост у “Фейсбуку”, що “зараз крадуть не менше, ніж за Януковича”, приєднується до розмови Андрій Коболєв. І наводять приклад на відкатах по будівництву доріг. 2013-го він сягав 5060 відсотків, зараз говорять про 1015 процентів. Але пять років тому всі знали: вирішивши питання раз, більше тебе ніхто не чіпає. Сьогодні данина не вирішує проблему. Це найбільше дратує бізнес.

З точки зору компанії, яка страждає через корупцію, не принципово, хабар становить один відсоток чи п’ятдесят. Це все одно за гроші, це проституція. Щоб украсти один процент, шкоди потрібно нанести на двісті-триста. Менеджер, який думає про хабар, не діятиме в інтересах компанії.

Часто чую: “Коболєв, якщо ми не домовимося з тобою, то владнаємо в іншому місці”. Корупціонери пристосувалися. Доки люди не зрозуміють, що треба працювати прозоро, отримувати чесну зарплату, бонуси, ситуація не виправиться. Скільки отримує депутат Верховної Ради? запитує у зали.

 Десь дві тисяч доларів, кажуть йому.

 Вважаєте, цього вистачить? перепитує Коболєв. Чути сміх у залі. Це ключовий момент, який дозволяє людині бути незалежною і приймати рішення в інтересах підприємства.

 Що ще допоможе побороти корупцію, окрім високих зар­плат? запитують у Коболєва.

 Немає реального покарання. У судах справи застряють на роки. От ситуація з несплатою податків на видобуток нафти і газу. При найгіршому сценарії бізнес муситиме їх заплатити. А в кращому підуть із мільярдом гривень у кишені. За несплату податків має бути кримінальна стаття.

Коболєв каже, змінам у країні заважає пропаганда медіакомпаній. Вони здатні переконати людей у будь-чому.

 Віктор Медведчук (кум російського президента Володимира Путіна. ГПУ) скупив три інформаційні канали (“112 Україна”, “Ньюзван”, “Зік”. ГПУ). Якщо завтра вони почнуть розповідати, що українці під час Другої світової воювали на боці Німеччини, через якийсь час обговорюватимемо цю тему.