Чи вирішилась проблема зі Стіною Пам'яті у Києві?

Офіційні делегації різних країн, які приїжджають до Києва, кладуть квіти та ставлять свічки до Стіни пам’яті. На ній розміщені фото полеглих у російсько-української війни захисників та захисниць України. Про це повідомляє "Вечірній Київ".

Так склалося, що народний меморіал став обов’язковим місцем для відвідування усіма, хто хоче вшанувати пам’ять побратимів, доторкнутися до світлин своїх рідних та знайомих, які відали життя в боротьбі за Свободу та Незалежність Україну.

Але зараз виникла проблема — мур Михайлівського Золотоверхого собору, що по вулиці Трьохсвятительській, повністю заповнений. Місця для нових фото немає зовсім. Що можна вдіяти у цій ситуації, розповів один із засновників цієї волонтерської ініціативи Павло Нетьосов, військовий, керівник музейно-пошукової групи Національного університету оборони України.

ЯК СТВОРЮВАЛИ НАРОДНИЙ ПАНТЕОН

Народну Стіну пам’яті було засновано 14 жовтня 2014-го року. На Покрову. Це був звичайний банер на якому розмістили світлини полеглих. Це навіть меморіалом було важко назвати, але Україна тоді вперше побачила обличчя своїх полеглих захисників в одному місці. Так і зараз на цьому місці зібрані портрети воїнів з усіх областей та регіонів, бійці з усіх добровольчих формувань та силових структур.

Стіна росла з кожним новим роком війни. Кілька разів її повністю переробляли та упорядковували, щоб вмістити фото все більшої кількості захисників.

«Стіну, якою бачимо сьогодні, ми створили у 2019 році. У 2021 хотіли додати до крайньої секції (та що з символом Пам’яті соняхом) портрети ще 50 військових, а на чистій вільній від світлин площі, намалювати мурал із полем соняхів. Як символ, що ніхто вже не загине», — пригадує Нетьосов.

Робота над проєктом Стіни була кропітка та потребувала багато часу. В першу чергу це збір даних по кожному воїну. Від світлини до свідоцтва про смерть та заключення судово-медичної експертизи. Волонтери писали офіційні листи на всі структури від Міністерства оборони до окремих підрозділів. Отримані дані систематизували та ретельно перевірку. Кожна людина, перед тим як потрапити на Стіну «проходила» через руки упорядників та дизайнерів не один раз, а іноді не один десяток разів.

НАРОДНА ІНІЦІАТИВА

Лютий 2022 року змінив все. Волонтери, які працювали над проєктом Стіни Пам’яті встали на захист України. Павло Нетьосов із товаришами брав участь в обороні та звільненні Київщини. А щойно росіян випхали з північних регіонів, відклали зброю і почали займатися пошуком тіл загиблих. Наших для того, аби з почестями поховати, а росіян, щоб обміняти.

«У цей момент було трохи часу для того, подумати, що робити зі Стіною Пам’яті далі. Усі знали, що у нас багато загиблих, більше ніж за усі вісім попередніх років війни. Шанувати загиблих треба вже зараз не чекаючи її закінчення. Тому вирішили зробили секцію-колаж.

Зібрали з відкритих джерел зображення загиблих воїнів, додали своїх полеглих з підрозділу, а далі, запропонували українцям самим клеїти фото своїх рідних. Вся наша ініціативна група, яка займалася першою частиною, не має зараз на це часу, бо або волонтерить, або воює», — зазначив військовий.

Ідея виявилася вдалою. Стіна почала «жити» своїм життям. Звичайно, найчастіше сюди приходили мешканці столиці та області, але й гості із інших регіонів приходили на Михайлівську площу до пантеону. Війна продовжується і Стіна заповнюється. Фото своїх побратимів розміщували окремі підрозділи. І якийсь момент увесь мур по вулиці Трьохсвятительській виявився заповненим.

Заклеїли навіть проміжні колони між секціями. Бували випадки, коли люди бачили велике фото формату А4, то відфотографували його, зменшували, роздруковували, а тоді знімали зі Стіни, і на звільнене місце клеїли дві, або навіть три світлини.

СКАНДАЛ, ЩО ВИНИК З ДОБРИХ НАМІРІВ

У якийсь момент два військових і капелан вирішили впорядкувати фотографії та почали їх знімати зі Стіни, щоб відсканувати. Громадськість обурилась. Приїхали родини загиблих, військові та активісти. Викликали поліцію та повернули фотографії на місце, але не дорахувалися близько 50-ти фото. Тож упорядники Стіни Пам’яті через фейсбук сторінку меморіального проєкту попросили родини загиблих надіслати пошкоджені та зниклі фото своїх рідних, та замість 50-ти отримали понад пів тисячі нових фото, і вони далі продовжують надходити.

«Коли ми у 2019 році оновлювали Стіну, то на місце знятої старої секцію відразу вішали нову. З таким алгоритмом оновлення вона ніколи не залишалася без світлин.

Раніше конструкції меморіалу робили з металевих рам на які натягували вінілові банери. Старі банери зберігали в офісі громадської організації. За кілька років зібрали гору. Неодноразово нас просили віддати старе полотно, воно цупке і його хотіли використати в господарстві, перекрити дах будівлі наприклад. Але, чесно кажучи, ми були шоковані такими пропозиціями. Тож зі старими банерами зробили те, що роблять зі старими паперовими іконами — спалили», — розповів військовий.

І саме з пошани до героїв киян просять не ставити фото загиблих під Стіну. Рамки дуже швидко втрачають свій вигляд. Зрештою, як і пластикові квіти та іконки з молитвами. Павло Нетьосов розуміє, що зараз яку б стратегію не вибрати для відновлення все одно будуть ті, хто залишиться незадоволеним. Бо пам’ять про рідних — відкрита рана.

ВШАНУВАТИ ВСІХ ГЕРОЇВ

Загиблих героїв дуже багато і варто вже сьогодні думати над тим, щоб у кожному регіоні були меморіали воїнів. До речі, такий пантеон є в Хмельницькому, Одесі, Івано-Франківську, Чернігові. Але їх можна створити і в маленьких містах і селах — люди повинні знати сусідів-героїв.

«У нас є бачення, як впорядкувати Стіну, але це можливо тільки після того, як ми здобудемо Перемогу. Зараз єдине можливе рішення залишити Стіну у тому стані, як є, а для того, аби люди могли додавати фото своїх рідних, можна встановити спеціальні додаткові конструкції, по вулиці Трьохсвятительській навпроти муру монастиря, там, де підпірна стіна», — підкреслює Нетьосов.

Він наголошує, що для впорядкування подальшого розвитку меморіалу потрібна допомога з боку Київської влади та Офісу Президента України. І волонтери мають надію, що їх почують.

А після Перемоги буде час для того, аби при потребі переосмислити це місце, визначити відповідальних за збереженням цього народного пантеону. Бо ж зараз сама Стіна — це мур Михайлівського Золотоверхого монастиря, а самі фото, наче нічийні. Зважаючи на величезну символічну цінність цього місця це треба змінити. Народний пантеон Стіна пам’яті полеглих у російсько-українській війні захисників України має бути захищеним державою.

Раніше Хрещатик писав: Скандал навколо Стіни пам'яті у Києві — реконструкція чи вандалізм?