Про книгу та автору Дослідниця Олена Борисова випустила 300-сторінкову працю «Про мозаїки Києва» (видавництво «Атена»). П’ять років вона фотографувала та вивчала понад сотню об’єктів 1960–1980-х років, встановлюючи імена забутих авторів. Її інтерес почався з архітектури модернізму та бруталізму, зокрема корпусів КНУ на ВДНГ та знаменитої «Тарілки». Мистецтво з «подвійним дном» Авторка наголошує: попри радянське замовлення, українські монументалісти вплітали у роботи національні символи та народні традиції. Приклад хитрощів: У Палаці дітей та юнацтва митці Рибачук і Мельниченко відстояли «націоналістичну» жовто-блакитну гаму, імітуючи зйомки фільму перед комісією. Знакові об’єкти: Дослідниця виділяє «Ковалів сучасності» (символ атомної енергії), ансамбль смальтових панно на Берестейському проспекті та випадково знайдену під гіпсокартоном мозаїку на вул. Олени Теліги. Як зберегти спадщину? На думку Борисової, ставлення киян змінюється: знищення мозаїк тепер викликає публічний резонанс. Проте для системного порятунку місту необхідні: Єдиний реєстр та інвентаризація об'єктів. Надання охоронного статусу та юридична заборона на демонтаж під час «євроремонтів». Професійна реставрація замість заклеювання пінопластом. Зараз дослідниця планує перекласти книгу англійською та розпочати вивчення монументального мистецтва Київщини.