Що не так з росіянами в проєкті меморіалу Бабин Яр?

Зараз на слуху скандал із російським режисером Хржановським, якого призначили художнім керівником меморіалу “Бабин Яр”. Після фільму “Дау” і його висловлювань про українців виникає питання, як може така людина бути керівником такого меморіалу?

Але насправді проблема з меморіалом в Бабиному Яру набагато глибше.

Побудувати меморіальний комплекс поруч з масовим розстрілом євреїв у Бабиному Яру українська влада планувала вже багато років. Частина цих земель у 2000 була передана в оренду Фонду пам’яті “Бабин Яр”, який донедавна очолював Вадим Рабінович. Зараз він є співголовою партії ОПЗЖ, серед лідерів яких, нагадаємо, Віктор Медведчук, кум Путіна.

Рабінович збирався звести на отриманих землях меморіальний комплекс, але за 7 років, поки він ним розпоряджався, не побудував нічого. Крім того, різними єврейськими, іудейськими організаціями було заявлено, що будувати на місці єврейського поховання не дозволяють релігійні догми.

Тим не менш, у грудні 2015 року київська влада подовжила договір оренди, а Рабінович вийшов зі складу директорів фонду і отримав, як писали ЗМІ, 2,7 мільйона доларів. Право оренди перейшло до російського бізнесмена – Павла Фукса. В результаті в керівництві організації з’явилися  Михайло Фрідман і Герман Хан, які оголосили про будівництво в кілька десятків мільйонів доларів. Нагадаємо, що Фрідман і Сурков вчилися разом в одному виші і навіть жили в одному гуртожитку.

Але найперший головний покупець землі у Рабіновича під меморіальний центр “Бабин Яр” –  це Павло Фукс, основний бізнес якого до 2014 року знаходився в Росії, але (у зв’язку з проблемами, що нібито там виникли) переїхав до України. При цьому Фукс був пов’язаний з російською владою через близького до Кремля олігарха – Геннадія Тимченка. За інформацією видання “Обозреватель”, він таки зміг отримати і подовжити (нібито вже перебуваючи у санкційному списку Російської Федерації) оновлений російський паспорт і вклеїти туди нову фотографію після 2016 року.

Фукс відомий в Україні найскандальнішими рейдерським справами, які стосуються, наприклад, Київського метрополітену, китайської державної компанії “Схід Солар” (представники компанії прямо називали Фукса рейдером і детально описували рейдерські схеми, застосовані їм і його партнером Волковим – колишнім топ-менеджером “Альфа банку”, для шахрайства і тиску на їх бізнес), а також компанії “Голден Дерік”, що володіє найбільшими газовими родовищами в Україні, але наразі повністю заморожена низкою інших скандальних конфліктів.

Критики меморіалу “Бабин Яр” звертають увагу на закритість проєкту, на те, що до нього практично ніякого відношення не має українська держава – вона позбавлена можливості контролювати, яким буде матеріал і музейна експозиція, хто буде головним креативним куратором, які експерти займатимуться експозицією. Виходить, через Рабіновича була виведена земля, під зобов’язання побудувати Меморіал, і передана абсолютно одіозним російським олігархам.

Але на думку істориків і підписантів відкритого листа про трагедію в Бабиному Яру, єврейські жертви – це не всі, хто був розстріляний в урочищі. Наприклад, український історик Тетяна Пастушенко в інтерв’ю виданню “День” пояснювала: “Ми знаємо, що тут стратили ще і полонених червоноармійців, радянських партійних діячів, ромів, пацієнтів психіатричної клініки імені Павлова, учасників різних груп руху опору: комуністичного, польських націоналістів, українських націоналістів (про що вказують написи 1942-1943 років в камерах київських в’язниць), численних жителів Києва, що стали випадковими заручниками каральних акцій окупантів”.

У зв’язку з цим, віддавати територію Бабиного Яру сумнівним російським рейдерам або олігархам, близьким до російської влади, більш ніж небезпечно. При цьому українська влада підписала два меморандуми про співпрацю з увічнення пам’яті жертв Бабиного Яру. Сторонами обох виступають Міністерство культури України, Національний історико-меморіальний заповідник “Бабин Яр”. Один з цих меморандумів урочисто був підписаний у березні 2018 року і передбачає створення меморіального центру Голокост “Бабин Яр”. Інший, підписаний роком раніше в серпні 2017-го, передбачає створення меморіального музею вшанування жертв Бабиного Яру. Обидва проєкти існують наразі окремо один від одного. Хоча мають однакову мету – увічнення пам’яті загиблих.

В інтерв’ю для “Радіо Свобода” Йосиф Зісельс, голова Асоціації єврейських організацій, які сприяють створенню музею в Бабиному Яру, розповідав, що не раз пропонував об’ єднати зусилля всіх, хто хотів би увічнити пам’ять загиблих. Мова йде про створення меморіального парку “Бабин Яр” з включенням до нього всіх кладовищ, розташованих у цьому районі: єврейського, мусульманського, українського, військового, православного і інших. А також про створення двох музеїв не на місці поховання, а поруч з ними – музею пам’яті жертв Бабиного Яру і українського музею Голокосту.

“Нам нав’язують проєкт з Росії, і я розглядаю його як “троянського коня”, – зазначав Зісельс. – Коли Росія воює з Україною і у нас щодня є вбиті та поранені, ви можете уявити, що Путін дозволить своїм “шісткам” вкласти 100 мільйонів доларів у потрібний для всіх проєкт Меморіалу музею Бабиного Яру без будь-якої задньої думки? Чи не буде ніякого підступу, жодної підлості в цьому проекті, виникає питання. Я бачу в цьому підлість, причому дуже виразно. Я пропонував їм компроміс: добре, давайте зробимо спільний проєкт, адже окрім російської концепції існує концепція українська, розроблена інститутом НАНУ. Я пропоную, давайте з ‘єднаємо два проєкти, буде спільне фінансування, в тому числі українське, державне. Вони не хочуть, тобто бояться контролю з української сторони. Отже, це побічно підтверджує мою ідею про те, що це “троянський кінь”, а не проєкт, будь-яка критика його сприймається так, що Україна досі є фашистською, націоналістичної країною і тут процвітає антисемітизм. Це те, що вкладає російська пропаганда  5 років поспіль, починаючи з Майдану. До того ж існує заборона релігійних авторитетів з Лондона (рабина Шлезінгера, ще з 2007 року, коли ще не було російського проекту) будувати на місці кладовищ, не тільки єврейського, але і інших. А росіяни збираються це робити, вони хочуть будувати саме так, тому що у них 100 мільйонів доларів і їм наплювати, що можна, а чого не можна, коли вони можуть всіх купити. Це просто неподобство, на мій погляд”, – говорить Йосиф Зісельс.

І навіть сам тодішній директор меморіалу “Бабин Яр” Геннадій Вербиленко говорив про те, що єврейське кладовище сьогодні вже не існує. Його межі, справді, в деякій мірі накладаються на одну з ділянок, яка знаходиться в довгостроковій оренді меморіального центру і передана Київською владою.

“Ми, в відповідності з традиціями, відступимо 5 метрів від кордону, відгородимо декоративним парканом територію, яка знаходиться в нашій ділянці, перенесемо туди ті надгробні камені, які ми 2 роки тому, разом із заповідником” Бабин Яр”, взяли з покинутого Яру та будемо берегти цю територію”, – обіцяє Вербиленко.

Але Зісельс наполягає, що громадянське суспільство України категорично проти будівництва, хоча, за його словами, проєкт, який виграв на конкурсі, ще потрібно погоджувати у всіх державних службах. Це підтверджує Вербиленко: “Це тільки ескізи проєкту, далі належить досить тривалий шлях проєктування, отримання всіх необхідних дозволів за підсумками проєктування”.

Зісельс називає наглядову раду, сформовану для створення іміджу, парканом з “весільних генералів”. Для створення меморіалу Голокосту в Бабиному Яру, на його думку,  і Кличко, і український олігарх Віктор Пінчук до наглядової Ради були запрошені саме тому, що в даний момент йде війна. Ну і як ми бачили, уже кілька людей іноземців вийшли з цього проєкту, мабуть відчувши недобре, і зробили на цю тему досить гучні заяви.

За останні 15 років в урочищі Бабин Яр вже кілька разів закладали камінь з метою створення меморіального комплексу, який би розповідав про трагедію. Але кожен раз проєкт стикався з проблемою можливого знищення людських останків і це питання порушується щоразу, коли мова йде про єврейські масових похованнях на цвинтарях в Європі. У Бабиному Яру вони набувають особливого значення саме з причини характеру учинених там страт, що не дозволяють копати углиб цієї землі для здійснення будівельних робіт. Як написав “The Times of Israel”,  для євреїв це місце особливо важливе, тому що саме в Бабиному Яру сталося перше їх масове вбивство – це третє чи четверте за величиною масове вбивство євреїв за всі роки Голокосту.

Крім того, хотілося б нагадати, що, наприклад, з робочої групи меморіального центру з формування експозиції пішов Дітер Богнер – один з провідних фахівців із проєктування музеїв. При цьому він пішов зі словами: “Етичні переконання суперечать брутальній презентації Хржановського, яку представили мені як концепцію, згідно з якою ви хочете розвивати меморіальний центр, – йдеться в листі. – З ідеями, обмальованими у презентації, основна експозиція стає схожою на “Голокост-Дісней”, а не місце пам’яті та рефлексії над неймовірною трагедією, що сталася в Бабиному Яру і Східній Європі”. Крім Дітера Богнера із цього проєкту вийшов також голова наукової ради, нідерландський вчений Карл Беркхов. А в минулому році розпустили й громадську раду при центрі. Все це говорить про те, що з таким непрозорим переходом права власності до російських олігархів з неоднозначною репутацією, замішаних у рейдерських режимах, не згодні навіть залучені іноземні експерти.

І це одна із загроз національної пам’яті України, в тому числі пам’яті про єврейську трагедію України. Ми бачили, що відбулося з Києво-Печерською лаврою, яку передали Московському патріархату. На жаль, є велика загроза, що передача права користування землею в Бабиному Яру і спорудження там меморіалу росіянами може мати такі ж, а то й гірші наслідки, ніж те, що відбувається зараз з Києво-Печерською лаврою.

Читайте також:

На вихідних киян запрошують долучитись до прибирання Бабиного Яру

Інститут Нацпам’яті проти перейменування станції Дорогожичі на Бабин Яр