Усунути президента від влади фактично неможливо

 Я впевнений, що рішення, які сьогодні приймають, спрямовані на зміни в державі. Тому хай вирішує Верховна Рада, каже спікер 35-річний Дмитро Разумков на засіданні парламенту 10 вересня. Народні депутати ухвалюють закон “Про особливу процеду­ру усунення президента України з поста (імпічмент)”.

“За” голосують 244 нардепи з фракції “Слуга народу” й один позафракційний.

Документ подав президент Володимир Зеленський. Не дають жодного голосу “Опозиційна платформа За життя”, “Європейська солідарність”, “Батьківщина”, “Голос” і група “За майбутнє”.

За 10 хв. до цього законопроект прийняли за основу. Депутати просили час на ознайомлення і внесення правок. Але Разумков поставив його на голосування в цілому.

Підставою для імпічменту може бути скоєння президентом державної зради чи іншого злочину. Процедуру письмово ініціюють щонайменше 226 нардепів. Створюють тимчасову слідчу комісію. Туди мають увійти парламентарії, спеціальний прокурор і слідчі. Комісія звітує перед ВР. Звинувачення мають підтримати понад 300 голосами. Висновки по справі дають Конституційний і Верховний суди. Не менш як 338 голосами усувають президента з посади. Якщо рішення про його відсторонення не ухвалюють, спікер припиняє процедуру імпічменту й повноваження слідчої комісії. Від імені парламенту в письмовій формі має вибачитися перед главою держави.

 Законопроект Зеленського продублював те, що прописано про імпічмент у Конституції. Але усунути президента від влади фактично неможливо. Процедура занадто складна, говорить політолог 41-річний Віктор Таран.

 Підтримати рішення мають 338 народних депутатів (зараз у Раді працюють 424. ГПУ). У нинішніх умовах це майже неможливо.

Якщо президент піде у відставку, то процедура зупиняється автоматично. Не можна буде притягнути до кримінальної відповідальності й він уникне покарання.

Сам закон ухвалювали з порушенням регламенту. Нардепи від інших фракцій не могли внести до нього зміни. З великою ймовірністю його можуть скасувати через Конституційний суд.

“Слуга народу” продовжує практику, коли найперше шоу та піар. Зміст відходить на другий план. Прозвітували суспільству, що ухвалили закон. На практиці ж його неможливо реалізувати. Тож це не боротьба з політичною корупцією, а її імітація.

 Знаємо про імпічмент з американської практики. Та й там цю процедуру жодного разу не доводили до кінця, каже ­політичний оглядач Леонід Швець, 55 ­років.

 Запускали за Ніксона (1974-го президента США “республіканця” Річарда Ніксона звинуватили в перешкоджанні правосуддю після скандалу з прослуховуванням офісу Демократичної партії. ГПУ), але той пішов у відставку. А з Клінтона (1998 року потрапив у скандал через інтимні стосунки з практиканткою Білого дому Монікою Левінськи. ГПУ) обвинувачення зняли.

Треба спокійніше до цього ставитися. Це запобіжник на крайній випадок. Як купувати страховку, якщо вас покусає акула.

Закон про імпічмент, як і про депутатську недоторканність (3 вересня Верховна Рада змінила Конституцію прибрала положення про недоторканність народних депутатів. Вона скасовується з 1 січня 2020 року. ГПУ) символічні. Практичного значення не мають. Теперішня більшість і без цих змін може зняти недоторканність із будь-кого.

“Слуга народу” хоче показати надзвичайну ефективність й інтенсивність. Мовляв, ви не могли, а ми можемо. Взяли владу, дивіться, як фігачимо. Спеціально не ­прислухаються до інших фракцій так убивають опозицію. Вона перестає бути суб’єктом. Решта партій перетворюються на статистів.

Швидко голосують, щоб гуртувати фракцію. Мовляв, “ми працюємо краще за всіх”. Якщо темп послабиться, повилазять проблеми всередині. Те, що наламають дров зрозуміло. Але ця швидкість дозволятиме казати: “Це давня історія. Ми пішли далеко вперед, а ви нас критикуєте ще за те”.