Уздовж автодороги Бахмут-Лисичанськ точаться інтенсивні бої, потужність яких місцеві військові не пригадують.
Про це йдеться у матеріалі ТСН, на якій посилається Торецьк.City.
Сотні артилерійських та танкових снарядів, мін, реактивних та авіаційних ракет там вибухають з ранку до ночі. На окремих ділянках переважно артилерійські дуелі, на інших – до бою вступає піхота.
Навіть короткочасне перебування на поверхні вимагає уважно слухати простір. “”Гради” били, били танки, бив міномет! Все сюди летіло. Це був, напевно, найспекотніший день, за весь час ще стільки не лягало — ворог бив із усього, що має”, — каже військовослужбовець-мінометник ЗСУ Михайло.
Після масованої артпідготовки поблизу Бахмутського автодороги окупанти влаштували потужний штурм. “Було, що майже пробився до нас, але ми відбили свої позиції назад, зайняли. І ось зараз стоїмо, відбиваємо далі”, – розповідає під роботу ворожої САУ Михайло.
Ворожі артилерійські снаряди вибухають тут кілька на хвилину. Дальнобійні самохідні артустановки росіян вишукують українську арту. Снаряди переорюють усі, куди потрапляють. Сховатися якнайглибше – максимально ефективний спосіб уберегтися.
Бити ж окупантів допомагає Україні півсвіту. “У мене ось танк, наприклад, є. Польськими снарядами стріляли. Ми коротше стріляємо всім Євросоюзом. Є американські міни – кожна міна у тубусі. Радянські міни – кожна міна в солідолі. На перемогу працюють і ті, і ті”, — свідчать бійці.
Діти працюють за принципом: кожна міна в ціль! Намагаються зайвий раз і не спалити позицію, і прикрити в достатній кількості піхоту. “Якщо ворог іде у наступ, буває що й 100 хв виходить на день. Буває і 175, найбільше було 175 у нас”, — розповідають військові.
Влучності, зізнаються мінометники, намагаються досягти мало не снайперської. Але буває на ділянці, що навіть 82-міліметрових снайперських мінометних пострілів буває мало. У таких обставинах до справи долучаються українська важка артилерія та авіація.