2 листопада в історії: як Шеварнадзе і Саакашвілі народили Революцію троянд

2 листопада 2003 року у Грузії опозиція після парламентських виборів заявила про власну перемогу. Відмова влади визнати її призвела до масових протестів, які завершилися відставкою Едуарда Шеварнадзе, повідомляє Хрещатик.News із посиланням на сайт Цей день в історії.

Грузія після розпаду СРСР

Колишній високопоставлений діяч КПРС Едуард Шеварнадзе прийшов до влади в Грузії після силового усунення від влади президента Гвіада Гамсахурдіа. 10 березня 1992 року Шеварнадзе був призначений головою Державної ради, а 6 листопада на безальтернативній основі був обраний главою держави, в 1995 і 2000 роках двічі обирався на пост президента країни.

Проводячи лояльну до Росї політику, після дефолту 1998 року Шеварнадзе почав втрачати підтримку через тривалу економічну кризу, корупцію і нездатність вирішити проблеми сепаратизму в Абхазії, Осетії і Аджарії.

Загострення кризи

Напередодні парламентських виборів 2003 року політична та економічна криза значно загострилася і, коли 2 листопада 2003 року були оголошені офіційні результати виборів, за якими перемогли афілійовані із Шеварнадзе блоки «За нову Грузію» і «Союз за демократичне оновлення Грузії», опозиція і міжнародні спостерігачі їх не визнали, назвавши сфальсифікованими.

Міхеїл Саакашвілі, базуючись на екзитполах, заявив про перемогу свого блоку «Об’єднаний народний рух» і зажадав визнати вибори недійсними.

Саакашвілі проти Шеварнадзе

На заклик Саакашвілі, Ніно Бурджанадзе та Зураба Жванії, які очолювали опозиційний рух «Демократи», 4 листопада в Тбілісі почались масові демонстрації, підтримані рядом молодіжних організацій і непарламентських партій, котрі створили єдиний штаб протесту.

Після того як Центральна виборча комісія (ЦВК) 7 листопада оголосила, що за підрахунком 95% голосів лідером парламентських виборів є блок «За нову Грузію» Шеварнадзе, партія Саакашвілі закликала до загальнонаціональних протестів.

Наступного дня на полощі Свободи в Тбілісі відбувся мітинг за участю 20 тисяч чоловік, після чого Шеварнадзе провів із лідерами протесту переговори, які завершились безрезультатно.

Масштабні страйки

13 листопада, після ще одних невдалих переговорів із Шеварнадзе, Саакашвілі, виступаючи на мітингу, заявив, що єдиним виходом із ситуації має бути відставка президента і закликав до акцій громадянської непокори. До 17 листопада загальнодержавний страйк підтримали державні службовці, лікарі, студентство не лише в столиці, але й в інших містах.

Після оприлюднення 20 листопада ЦВК офіційних результатів, демонстранти в Тбілісі почали перекривати рух і площу перед парламентом заполонило більше 100 тисяч осіб.

Війська підтримали троянди

22 листопада, коли Едуард Шеварнадзе почав свій вітальний виступ на першій сесії парламенту, протестанти з трояндами в руках, очолювані Міхеїлом Саакашвілі, увірвались в будівлю, змусивши президента залишити зал.

Закликані на захист війська та поліція відмовились виконувати наказ президента, і після проведеної наступного дня зустрічі із Саакашвілі і Жванією, Шеварнадзе заявив про відставку і залишив країну.

Революція троянд стала другою, після «Бульдозерної» в Югославії, революцією, яка в наш час змусила президента європейської країни відмовитись від свого поста.

Злети і падіння

24 листопада Верховний суд Грузії анулював результатів виборів і на виборах 4 січня 2004 року з результатом 97% переміг Міхеїл Саакашвілі. Він був переобраний на новий термін в 2008 році, але у 2012-у, коли партія Саакашвілі програла, він залишив країну, остерігаючись переслідування з боку колишньої опозиції.

Після відставки Саакашвілі 84-річний Едуард Шеварнадзе повернувся з Росії на батьківщину і до своєї смерті в 2014 році проживав у Тбілісі.

Нагадаємо, “У в’язниці годуватимемо свіжим м’ясом та фруктами”: влада Грузії відреагувала на повернення Саакашвілі

Читайте також:

Всюдисущий Міхо: Саакашвілі планує поєднувати роботу в Грузії та Україні

23 жовтня в історії: Угорці звалюють Сталіна, а СРСР душить їх танками