Чому не можна отримати Нобелівську премію миру заслужено – польське видання

9 жовтня світ узнає ім’я лауреата Нобелівської премії миру. Напередодні цієї знакової події польське видання критикує політизацію премії. У деяких кандидатів не було ні найменшого шансу її отримати, а комусь премію дали «авансом», що було однією з найбільших помилок Нобелівського комітету, публікує Хрещатик.News роздуми польскої журналістки Терези Стиліньскої у Tygodnik TVP.

“Навіть побіжне ознайомлення зі списком людей, нагороджених в останні роки, дозволяє зрозуміти, що верхні рядки в списку критеріїв займає екологічна, а також жіноча тематика”, – відзначає Стиліньска.

Серед лауреатів-екологів – автор ініціативи по висадженню дерев в Кенії Вангарі Маатаї у 2004 році; Альберт Гор і Міжурядова група експертів зі зміни клімату у 2007. Жіноча тематика – це три жінки, які займаються політикою (премія 2011 року), і Надія Мурад у 2018.

Ліві проти Нобеля?

Чи відповідає це принципам, які сформулював у своєму заповіті Альфред Нобель для лауреатів премії миру? Звичайно, ні. Однак, як сказав багаторічний секретар Нобелівського комітету Геїр Лундестад (Geir Lundestad), часи змінюються, а разом з ними змінюється наповнення поняття «світ», тому можна сказати, що турбота про навколишнє середовище теж сприяє його збереженню.

Нобель сформулював свій задум у досить загальних виразах, в окреслених ним межах може поміститися безліч різних явищ. Предмет, з яким має справу Нобелівський комітет у даному випадку, погано піддається вимірюванню. У наукових дисциплінах знайти чітку відправну точку простіше.

А мир? Угоди, які завершують війну або внутрішній конфлікт, прокладаючи шлях до встановлення миру, з’являються не щороку, хоча кілька разів за останні 30 років таке траплялося (ПАР, Палестина, Північна Ірландія, Колумбія, Ефіопія).

Отже ми підходимо до очевидного висновку: в процесі вибору лауреата в рівній мірі мають значення як його досягнення, так і погляди членів Комітету. У Норвегії, де при владі набагато частіше перебувають соціал-демократи, ніж центристські або консервативні партії, дуже сильні ліві настрої. Та навіть консерватизм в норвезькому варіанті теж не надто консервативний.

Нобелівський комітет складається з п’яти членів, яких, згідно з волею Нобеля, обирає норвезький парламент. Серед п’яти членів два – це представники Робітничої партії, один – Партії Центру, і двоє вчених. Лише у останніх, судячи з інформації, яка фігурує в біографічній довідці, погляди хоча б трохи відрізняються від мейнстріму.

Трамп: це не чесно

Два роки тому з’явилися припущення, що американського президента Дональда Трампа можуть нагородити за прагнення налагодити контакти з Північною Кореєю і встановити міцний мир на Корейському півострові. Зараз мова йде про нормалізацію відносин між Ізраїлем та Об’єднаними Арабськими Еміратами, тобто важливий крок до миру на Близькому Сході.

“Вважаю, я міг би отримати Нобеля багато за що, якби вони давали його чесно. Однак комітет премії діє інакше”, – заявив Трамп, виступаючи минулого року на Генеральній асамблеї ООН.

Складно сказати, що відчувалося в його словах: щира образа, чи він мав підстави для невдоволення, адже з часів Джиммі Картера, який займався налагодженням відносин між Ізраїлем і Єгиптом (Нобелівську премію миру в 1978 році отримали Анвар Садат і Менахем Бегін) ні один американський лідер не домагався більшого.

У той же час жоден інший політик не перебував під таким тиском, як Трамп. Навіть до диктаторів ставляться краще, ніж до нього.

Для ліберальної американської преси успіх ненависного президента стане причиною засмучення, а аж ніяк не радості. Критично налаштована щодо нього газета «Лос-Анджелес таймс» відкрито глузує з номінацією Трампа на Нобелівку, запитуючи: «За що йому вручати премію? За казки?» Трамп, підкреслює автор публікації, розповідає такі небилиці, що його слід було б номінувати на премію з літератури за глибину і креативність усіх його висловлювань і дій.

Але роздуми про те, чи є у Трампа шанс удостоїтися премії миру саме цього року, не мають ніякого сенсу. Президент США не зможе отримати її у 2020 році за чисто формальних причин: його номінували лише в серпні, а термін висунення кандидатів завершується 1 лютого.

Теоретично Трамп претендує на премію, але лише у 2021 році.

Папа без шансів

Деякі кандидати свідомо виявляються на програшній позиції. Яскравий приклад – розчарування 2003 року, коли всі були впевнені, що премію отримає Іоанн Павло II. Він заслужив її, по-перше, за категоричний протест проти американської атаки на Ірак, а по-друге, за сукупність всіх своїх заслуг, перш за все за внесок в повалення комунізму. Здавалося, що це єдина і при цьому остання можливість віддати належне Святому отцю, який наближався до заходу життя.

Однак премію отримала адвокат і противниця правління аятолл іранка Ширін Ебаді. З точки зору захисту прав людини вона мала безсумнівні заслуги, але їх ніяк не можна було порівняти з тим, що зробив для світу, людства і людської гідності Іоанн Павло II.

«Папа римський занадто великий для цієї премії», – писала газета «Ейдж» з далекої Австралії, і в своїй думці вона була не самотня.

Слід сказати, що ситуація з папою вдарила по репутації Нобелівського комітету. Він втратив можливість вибрати лауреата, в променях слави якого міг би купатися сам. Це було потрібно більше самому Комітету, а не папі, адже ніяка премія не могла примножити значення діянь Іоанна Павла II, а жодна відмова від нагородження – применшити.

Той же консерватизм служить перепоною і для вручення премії папі Франциску, який бував серед номінантів, хоча, з іншого боку, в його випадку істотним козирем могли б стати виступи на екологічну тему. Норвежці надають їм велике значення. Хоча складно сказати, чи може в даному випадку екологія стати достатньою противагою для консерватизму католицької церкви в питаннях моралі.

Найбільша помилка

Лундестад і багато інших вважають, що великою помилкою було поспішне нагородження Барака Обами. Той отримав Нобелівську премію миру у 2009 році, всього лише через 8 місяців після інавгурації. Тоді в Обами ще не було ніяких реальних досягнень.

Однак заяви американського президента щодо необхідності покласти край ядерному протистоянню та ліквідувати арсенали ядерного зброї так сподобалися в Осло, що його вирішили нагородити “авансом”.

Кажуть, що сам Обама так здивувався , що у Білому домі шукали можливості якось відмінити вердикт. Але такої можливості не було. Але ситуацію у Вашингтоні оцінили вірно: 61% американців вважали, що Обама нічим не встиг заслужити цю честь.

У даному випадку можна говорити про «мотиваційну» категорію нагород, які призначені стимулювати рухатися у напрямку тієї справи, за котру було вручено Нобелівську премію.

Однак жодних зрушень у ядерному роззброєнні не відбулося.

Обділені Комітетом

Комітет Нобелівської премії миру вважає головною помилкою в своїй історії не те, що її не отримав Іван Павло II, а те, що її не удостоївся Махатма Ганді, хоча номінувався він тричі.

Пропозиція вручити Махатмі премію посмертно відкинули, оскільки в заповіті Нобеля прямо говориться про те, що вона повинна присуджуватися тільки теперішнім людям.

Єдиний виняток зробили у 1961 році, коли нагородили генерального секретаря ООН Даґа Гаммаршельда, який загинув в авіакатастрофі на шляху до бунтівної провінції Катанга в Конго за два тижні до оголошення вердикту Комітету. Можливо, той встиг раніше прийняти рішення і не захотів його відміняти.

Роком пізніше померла вдова президента Франкліна Делано Рузвельта Елеонора, яка протягом всього свого життя була залучена до активної громадської діяльності, займаючись в тому числі жіночим питанням. Її теж вважають однією з «обділених», і в її випадку також велися розмови про посмертне нагородження. Тиск на членів Нобелівського комітету чинив особисто Гаррі Трумен, але безрезультатно.

Нагадаємо, що на Нобелівську премію миру за 2020 рік претендує 318 кандидатів, з них 211 – фізичні особи та 107 – організації.

Ні імена тих, хто подає кандидатів, ні самих номінантів на Нобелівську премію миру не можна розголошувати, поки не мине 50 років.

Читайте також:

Путіна номінували на Нобелівську премію миру

Нобелівську премію з літератури отримала письменниця з українським корінням

Українські науковці отримали Шнобелівську премію 2020 за черв’яків