“Піднялась гідра контрреволюції” – що кажуть про вибори на львівській площі Ринок

“Мо-скаль не-про-йде!”, – кричать хором троє чоловіків у солом’яних брилях та гуцульських строях. Жінку із перехожих запрошують до спільної фотографії. Їй дають топірець і садять на солом’яного бика. Потім піднімають на руки. Кричать: “Путін ху*ло”. Чоловіки називаються гуртом “Солома”. На площі Ринок Львові облаштували фотозону поблизу історичного музею.
“Хлопці посеред вулиці так колоритно до фото запрошують, то й повелася. Перед тим слухала рок від вуличних музикантів і побувала у внутрішньому дворику ратуші на фестивалі морозива, – розповідає 48-річна Світлана Артиш. Вона руда, у червоному капелюсі і темних сонцезахисних окулярах.
– Я з Житомирщини. Уперше цього року не брала участі в голосуванні, бо приїхала до дочки у Львів. Вона проголосувала. Не буду казати за кого, але це не важливо. Аби щось змінилося, то в першу чергу нам треба змінитися самим. І у відношенні до роботи, і один до одного”.

У день виборів 21 липня на головній площі Львова людно. Туристи ходять пішими групами або сідають на екскурсійний Чудо-поїзд, який щопівгодини відправляється від входу до міськради. По периметру навколо міськради зайняті усі літні майданчики ресторанів.

Я БОМЖ бідака охочий модерно жити

“Живемо у Норвегії вже 8 років. Переїзд був пов’язаний з роботою. Працюємо в IT-сфері. Приїхали до батьків, але не плануємо жити в Україні, того й не голосували.. І тут, здається, люди вже довіру до виборів утратили, – каже 35-річна Наталія. Із чоловіком 38-річним Славою біля фонтану зі статуї Нептуна їдять морозиво ріжок. Прізвище не називають. Наталя внє політики. Вона відома у наших колах соціальними проектами”, – пояснює Слава.

У сувенірних ятках розглядає брелоки із м’яких іграшок 67-річний Мирослав Павлюк. Має сиві вуса та чуба-оселедця. У лівому вусі сережку. Одягнений у розстебнуту камуфляжну куртку. Несе кілька розкладених картонних коробок.

“Люди самі мають робити, а чекати, що за них хтось зробить. Я от хоч місто прибираю. Ні дня без роботи не сиджу, хоч 20 років на пенсії.. 28 років був військовим, а у 2014-му хотів в армію, то не взяли. А в добровольці не йшов, бо то партизанщина. Зараз можна сказати я БОМЖ бідака охочий модерно жити, як кажуть у нас. Маю свою двокімнатну печерку неподалік центру. Голосував за Порошенка на президентських, а тепер, як писав Маяковський: “Піднялась Гідра контрреволюції”. То також збираюсь за Порошенка, бо можливий проросійський реванш.

В ПАРЄ чи в НАТО усюди треба платити

На фоні ратуші посеред площі робить селфі на телефон 50-річний Дмитро Лещенко. На ремінці через плече тримає дорожню сумку.
“Я в Николаеве жыву. Вот в командировку приехал. То открепной не успел взять, чтобы проголосовать, – розповідає Дмитро Іванович. – Працюю ізолювальником труб по всій країні у харчовій промисловості. За кордоном така робота дуже ціниться. Збирався вже виїжджати, але передумав. Але у 30 відсотків жителів України нема роботи зовсім. Була б – ніхто б нікуди з України не виїжджав. При Союзі у нас після Ленінграда був другий інститут кораблебудування. Чотири заводи працювали, зараз все стоїть. Треба економіку піднімати, малий бізнес. Зеленский – молодець. Тепер тих, хто там в Раді сидів постійно і хапав, поменше буде”.
“А що треба Україні, крім розвитку економіки. Чи варто декомунізацію далі проводити, наприклад?” – запитую.
“Може бути. То треба розбиратися”, – відповідає чоловік і прощається.

Неподалік на пересувній ятці-книгарні 65-річний Олександр Василюк розправляє національний прапор. Ціна на ньому сто гривень. Чоловік у жовтій футболці з зображенням Івана Франка. На камуфляжній кепці значок тризуба.

“Має прийти Тарас, зараз переодінеться в форму УПА і замінить мене. А я проголосую. За Європейську Солідарність, – каже Олександр Антонович. – Порошенко має зв’язки, має тут добро своє, то певно не схоче, щоб Росія прийшла і загарбала. Має гроші, то зробив безвіз, томос, прийняли закони, яких вимагає Європейський Союз. З мажоритарників оберу свободівця, але хлопці-націоналісти менше грошей мають. А в ПАРЄ чи в НАТО усюди треба платити”.

Нащо була ця показуха з велосипедом?

Розглядають книги і нас слухають в той час 21-річні Тетяна і Микита Сиротіни. Питають продавця чи має карту міста. Кажуть, приїхали з Херсону.
“Ми не голосували, бо приїхали подивитися на Львів. Подобається партія “Слуга народу”. Їхні дії не розходяться зі словами, бо наперед нічого не обіцяють. А ще імпонує позиція про припинення медреформи. Нашій країні потрібна страхова медицина, – каже Тетяна.

На бордюр поблизу зайнятих лавок на виході з внутрішнього дворику міськради присідає 56-річна Світлана Білан. Закурює цигарку.
“Ще встигнемо проголосувати нині з сином. Обираємо партію “Голос”. Є надія, що зроблять можливість відкликання депутатів ще до закінчення терміну, якщо погано будуть виконувати обов’язки. За Гройсмана спершу хотіли, але він непрохідний”.

Чуємо плач немовляти. З 10-місячним хлопчиком на руках іде до фонтану 32-річний Петро Рибчак. Показує дитині потік води зі статуї дружини Нептна Амфітріти з дельфіном. Маля заспокоюється.
“Ми нині встигли і проголосувати, і батьків посадити на автобус до моря. От тепер гуляємо, – розповідає чоловік. Він підприємець.. Живе у селі Брошнів-Осада Рожннятівського району на Івано-Франківщині.
– Я не знаю, хто ті всі молоді нові люди, що зібрались до парламенту. Щодо команди президента, то надії на них нема. У них розбіжності між словами і діями. Наприклад, той же кортеж президента. От нащо була та показуха з велосипедом? Голосував за опозиційні сили. Ну не за Опозиційний блок, а проукраїнських. Може викорінять корупцію. У нас багата країна. Як не буде корупції, то підніметься економіка. Ще й поляки до нас на роботу їздитимуть”.

Явка на дострокових виборах до Верховної Ради України станом на 20:00 склала 49,3%, повідомляє громадянська мережа “ОПОРА”.