Із 23 по 27 вересня народні депутати проводили перший тиждень на округах.

У парламенті працюють 198 мажоритарників. Ще 224 пройшли за партійними списками.

 Головне завдання мажоритарника донести до парламенту думку своїх виборців, говорить політолог 60-річний Володимир Фесенко. Треба почути, що турбує людей. І реалізувати це.

Мажоритарник фактично є представником регіонів у Верховній Раді. Має принести гроші на свій округ. На які проекти з’ясувати з місцевою владою. Тому має із нею спілкуватися. Водночас представники партій в округах повинні доносити позицію своєї політичної сили.

Виборці звертаються до депутата щодо затримки зарплатні, відсутності дороги. А в останні роки додалася тема тарифів. Можуть бути конкретніші прохання, якщо проблеми не вирішує міська влада. У нардепів шукають справедливість, коли не отримують її в судах.

Офіс президента збирався по­збавити мажоритарників субвенцій, аби не були надто самостійними. Але бюджет проходить тільки перше читання. Після поїздок у регіони депутати ставитимуть питання руба перед керівництвом фракції, президентом, урядом. Бо на місцях у них питатимуть: “Як ви нам школу, дорогу побудуєте?” Мажоритарникам потрібен фінансовий ресурс.

У мажоритарній системі виборів є корупційна складова: в кого більше грошей, той і має більше шансів виграти. Цьогоріч через феномен Зеленського це не всюди спрацьовувало. Однак лишаються депутати-бізнесмени, які спираються не на партії, а на гроші. Але проблема не в мажоритарці, а в надмірному впливі великих грошей на політику. Це як із високою температурою, що не є хворобою, а її проявом.