Екс-перший заступник очільника СБУ Віктор Трепак, який у 2016 передав НАБУ документи “чорної бухгалтерії” Партії регіонів, претендує на посаду заступника генпрокурора Руслана Рябошапки.
Про це свідчить подана ним декларація. Також про це розповіли “Українській правді” свої джерела у правоохоронних органах.
Трепак подав декларацію на посаду прокурора відділу. Згодом, після цієї посади, його призначать заступником генпрокурора, вказує УП.
Трепак має частину 100-метрової квартири в Києві, об’єкт незавершеного будівництва на Львівщині та карабін Blaser R8 (вид зброї). Його дружина має квартиру у Львові, будинок в області, частину в квартирі Києва, 4 ділянки на Львівщині. Також на Львівщині їй належать дві не прийняті в експлуатацію господарські будівлі.
У 2015 перший заступник голови СБУ Віктор Трепак пішов з посади. За даними “Дзеркала тижня”, через неможливість боротися з корупцією, коли генпрокурором є Віктор Шокін (працював у 2015-2016 роках, на його місце прийшлов Ігор Луценко).
Після звільнення Трепак передав Національному антикорупційному бюро документи Партії регіонів, які підтверджували незаконні виплати партією готівкових коштів низці колишніх та нинішніх високопосадовців.
30 травня 2016-го НАБУ почало розслідувати справу за матеріалами “чорної” бухгалтерії Партії регіонів.
За даними “каси”, отримували хабарі політичні партії як провладні, так і опозиційні, розповів Трепак в інтерв’ю “Дзеркалу тижня”.
“Серед фігурантів матеріалів”амбарної книги” – посадові особи найвищого рівня, міністри та керівники відомств, народні депутати, політики, громадські діячі, представники міжнародних організацій, судді. Отримували хабарі політичні партії як провладні, так і опозиційні.
На хабарі витратили близько $2 млрд. Хабарі у $500 тис. були мало не нормою. У багатьох випадках вони сягали $5, 8, 20 млн. Зауважте, готівкою! Переважно це були одноразові “виплати”. Було також систематичне отримання хабарів, у деяких випадках це тривало роками.
Формально все виглядало демократично і конституційно: проходили вибори, певні особи оголошувалися обраними депутатами чи президентом, у парламенті утворювалися фракції і коаліції, відбувалися голосування, уряд приймав рішення, президент робив кадрові призначення. Це оформлювали відповідними постановами, законами, указами, розпорядженнями. А по суті багато що робилося за гроші і заради грошей”.