У більшості європейських парламентів третина парламенту обирається нова, а решта залишаються старі політики, тоді є можливість передачі досвіду – говорить колишній народний депутат Віктор Терен. “Коли сьогодні до влади приходять люди, які абсолютно не розуміють, що таке державне управління, я дуже скептично налаштований проти цих так званих нових облич”, – розповів він в інтерв’ю журналу “Країна”.
– Ідея нових облич у політиці – це нісенітниця. Мені зробили операцію на серці: міняли клапан. Складна операція була. Я бачив у лікарні, що всі ми, пацієнти, як один хотіли попасти до професора Руденка з інституту Амосова. Бо він має великий досвід. Я не хотів попасти до лікаря, який тільки-но після інституту. А молодих в політику ми обираємо. Виходить, мені моє серце дорожче, ніж доля держави. Її можна віддати в руки недосвіченому чоловікові, який ніколи не займався справою державного управління. Навіть машину ми намагаємося віддати на ремонт майстру з досвідом, а не будь-кому, хто вчиться. Коли доля держави нам буде така дорога, як власне серце, тоді не буде того, що ми маємо.
У Верховну Раду щоразу приходять нові обличчя. Це, звичайно, недобре. Бо в більшості європейських парламентів третина парламенту обирається нова, а решта залишаються старі політики. Тоді є можливість передачі досвіду. Коли сьогодні до влади приходять люди, які абсолютно не розуміють, що таке державне управління, я дуже скептично налаштований проти цих так званих нових облич. Мені болить ця держава справді як власне серце.
Ті люди, які принесли незалежність на своїх плечах, були людьми ідеї. Юхновський, Чорновіл передусім ставили ідею незалежної України. Навіть за золоті гори вони б не продали свого голосу.
З Чорноволом поступили дуже неґречно. На всіх засіданнях фракції до нього присікувалися то Лавринович, то інші, хто були проти нього налаштовані. Коли В’ячеслава Максимовича зняли з посади керівника фракції, з його кабінету у Верховній раді винесли і викинули в коридор навіть його капці. Він любив, щоб ноги відпочивали, бо мав з ногами проблему по тюрмах їх надірвав. Та він мені казав: “Пробачайте їм, Вікторе. Я їм пробачив. Вони не розуміють, що роблять. Зрозуміють пізніше”.
Чорновіл при всій своїй принциповості залишився світлим і навіть лагідним. Оця його постійна усмішка була дивовижним контрастом до того, що робилося в Україні. В нього не було обізленості, це була абсолютно світла християнська душа
В ньому була дивовижна річ. Людина пройшла тюрми, але він не обізлився. А от візьміть Степана Хмару. Він теж був по тюрмах, теж карався. Але він дуже різкий і нестриманий. Такий він є. Тюрми його зробили ще більш жорстким і колючим. А Чорновіл при всій своїй принциповості залишився світлим і навіть лагідним. Оця його постійна усмішка була дивовижним контрастом до того, що робилося в Україні. В нього не було обізленості, це була абсолютно світла християнська душа.
Пам’ятаю раз виступ одного комуніста, який сказав пророчо: “Ми зараз з вами сперечаємося, чи це ми, комуністи, почали ІІ Світову війну. Але прийде якийсь час, коли в наших наступників у парламенті не буде таких суперечок. У них головним буде питання грошове”. Так і вийшло, на жаль.
Інтерв’ю з Віктором Тереном читайте в журналі “Країна”.
Сесія великої ради Народного Руху України висунула кандидатом у президенти України голову Львівської області В’ячеслава Чорновола 1 вересня 1991 року.
На виборах кандидатуру Чорновола підтримали Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області. Переміг Леонід Кравчук.