У столиці ветеран російсько-української війни став жебраком через бюрократію

У морозний день у центрі Києва 48-річний ветеран російсько-української війни Євген Ломський шкутильгав на милицях біля виходу із метро із табличкою: «Я голодую» і просив грошей у людей. Він родом із Маріуполя, де працював на сталеливарному заводі, але у 2015 році став добровольцем і працював сапером у Збройних силах України, поки 17 вересня 2023 року не наступив на міну. Про це йдеться у спецрепортажі Al-Jazeera, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Я почув раптовий вибух і зрозумів, що моя ступня пошкоджена», – згадує Євген.

Він перебував у кількох лікарнях, де йому видалили уламки та ампутували нижню частину ноги. У липні 2024 року його виписали. Тепер у Києві він змушений жебракувати, щоб вижити.

Сотні тисяч таких ветеранів, як Євген місяцями й роками ведуть нову битву – цього разу бюрократичну, щоб офіційно стати «ветеранами війни» та отримувати соціальні виплати, податкові пільги, субсидії на оплату комунальних послуг, дешеві іпотечні кредити, безкоштовну сільськогосподарську землю та ділянки для будівництва будинку, безкоштовну охорону здоров’я та вищу освіту.

Після низки скандалів і звільнень у Міністерстві оборони, процес отримання статусу ветерана був оцифрований і спрощений, але для багатьох звільнених військовослужбовців він, як і раніше, нагадує битву.

«Такі випадки численні та регулярні. Раніше вони билися зі зброєю в руках, а тепер їм доводиться боротися з бюрократією, намагаючись отримати те, що їм належить», — розповів адвокат Ломського Володимир, який не назвав свого прізвища.

Здобувши статус ветерана, колишні військовослужбовці домагаються доступу до безкоштовної охорони здоров’я — і часто зазнають невдачі.

«Ніхто не дбатиме про мене»

Невдоволені ветерани російсько-української війни можуть стати політичною силою, що потребує пільг, які уряд колись обіцяв, але не надав.

«Щойно я вийду з лікарні, ніхто про мене не дбатиме», — каже Дмитро, колишній піхотинець, ноги та хребет якого були пошкоджені вибухом величезної російської плануючої бомби.

Коли 38-річний батько двох дітей збирався на місячний курс лікування у західноукраїнській лікарні, він поговорив із терапевтом, також ветераном війни, який розповів йому про нюанси використання спеціалізованих кодів під час подання заяви на подальше лікування.

Інший ексвійськовослужбовець, Андрій Мовчун, був медиком, який витяг десятки поранених солдатів з поля бою та відвіз їх до шпиталю у Дніпрі.

«Стільки людей померло у мене на руках», – каже блідий та розпатланий 44-річний колишній стоматолог, очі якого помутніли від безсоння, а руки помітно тремтять.

У Мовчуна діагностували посттравматичний стресовий розлад, і йому потрібно видалити злоякісну пухлину.

Але після кількох місяців відмов у київських клініках, він вирушив до Австрії, де його мати має статус біженки. Вона домовилася про безкоштовну операцію для нього.

Але Дмитро та Андрій, принаймні, набули статус ветерана та отримують пенсію.

Через складну бюрократію багато військовослужбовців звільняються, навіть не отримавши пенсії. Їх військова частина не надала документи вчасно, або у них не було часу бігати з усіма документами.

Деякі військовослужбовці навіть не можуть довести, що вони були на передовій, бо їхні командири не згадали про це в обов’язкових журналах бойових дій.

З іншого боку, у багатьох військових частинах працюють недосвідчені співробітники, які незнайомі із процедурою подання документів та звітності.

«Максимальна незручність»

Тарас, колишній військовослужбовець, звільнений у 2023 році після поранення під час розвідувального рейду відмовився від спроб довести, що він був на передовій.

«Ми не документували наші рейди, і тепер я нічого не можу довести», – стверджує Тарас.

У випадку Ломського проблема почалася зі звичайної помилки у написанні його імені у неповному комплекті документів про звільнення, виданих його військовою частиною А1302, однією з найбільших в Україні.

У військової частини немає електронної пошти або веб-сайту, вона не вказує свої телефонні номери та не відповіла на запит Al-Jazeera, надісланий звичайною поштою.

«Я не знаю, як ця військова частина взаємодіє із зовнішнім світом, але складається враження, що це робиться навмисно, аби створити максимальні незручності», – заявив адвокат Ломського Володимир.

Незважаючи на декілька запитів, друкарська помилка не була виправлена.

За його словами, єдиний спосіб отримати статус ветерана та пільги – подати до суду на Міністерство оборони України.

«Позиція командира така: «Ми вам нічого не винні, не згодні — звертайтеся до суду», — каже Володимир.

Одному із його клієнтів, військовослужбовцю, звільненому у 2021 році після боротьби з проросійськими сепаратистами на південному сході України, знадобилося три роки і чотири судові розгляди, щоб отримати всі виплати, які йому заборгувало міністерство оборони.

Ломський отримав лише одну відповідь від парламентської комісії у справах ветеранів, яка надійшла через три місяці.

«Комісія скерувала його запит до військової частини, щоб та провела власне розслідування», — повідомив Володимир.

Роман Литвин із неурядової організації «Стоп корупція», яка допомагає ветеранам російсько-української війни, вирішив допомогти Ломському у його важкому становищі.

«Євген вважає себе покинутим напризволяще. Його військова частина просто знущається: приходь пізніше, зроби це, зроби те, а в нього немає ноги, йому важко пересуватися. Йому ніхто не давав дорожньої карти, він не знає, що робити після поранення. Він вважає, що його пограбували», — зазначає Литвин.

Ломський підкреслює, що співробітники військової частини «впевнені у своїй безкарності, тому й відбуваються такі речі».

Він переїхав до села за межами Києва, де винаймає кімнату у пенсіонера з інвалідністю, який отримав опромінення після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

«Цей пенсіонер нездоровий і хоче, щоб я переїхав, але куди мені переїжджати? Я намагаюсь зібрати грошей на житло», – зізнався Євген Ломський і подякував ще одному перехожому у Києві, який простяг йому невелику купюру.

Читайте також: Поліція відреагувала на відео з псевдовійськовими-жебраками біля столичного торговельного центру