Автор: Ганна Шеляг, старший науковий співробітник Музею української діаспори
Подолянин Василь Калениченко мав славу доброго чарівника: міг урожай заговорити, вроки зняти, бісів з людини вигнати і крадене майно повернути. Навчився він того ремесла в рідному селі Бірки, що на Слобожанщині, у місцевого мудреця Івана Винника. А відколи Василь оселився у Києві, чари стали приносити йому не менший дохід, ніж дрібна торгівля, що нею він промишляв.
Православна церква засуджувала будь-які чари, проте Калениченкові замовляння були виключно добрі й корисні, творені силою Святої Марії Єгипетської, а до того ж він справно ходив до церкви, сповідався й давав пожертви – тож місцеві священики завжди прощали йому цей гріх.
Так він жив на Подолі десять років, чаклуючи на благо служниць та козацьких вдів, а заодно спродуючи їм крадений дрібний крам. І не знав жодних турбот, аж допоки вплутався у справу між студентами Київської Академії.
У лютому 1750 року перед самим Великим Постом після недільної служби Калениченка перестріли брати Радзкевичі – юні паничі з Могилева, які студіювали риторику в Академії. Вони запросили чарівника до своєї подільської квартири, добре початували і сказали, що місцевий піп на прізвисько Пчілка порадив звернутися до нього по допомогу у справі злодійства. Історія за тим злодійством була довга й заплутана:
Брати розказали, що місяць тому їхній старший товариш богослов Зарушкевич їхав по справах кудись за Дніпро та позичив у них на дорогу 8 червінців, а в заставу залишив їм свою скриню. Вони тої скрині не відкривали і нікому сторонньому про неї не казали, проте по поверненні Зарушкевич виявив, що деякі з найбільш коштовних речей пропали. Богослов позвав Радзкевичів до академіцького суду з вимогою або знайти злодія та повернути майно, або відшкодувати йому 20 рублів.
Далі паничі довго оповідали, як префект Академії отець Георгій проводив слідство: як перетрушували скриньку і гадали, яким чином злодій зумів непомітно її відімкнути й замкнути назад; як шукали покрадені речі по усій бурсі та по околичних ринках; як допитували усіх, хто дружив із Радзкевичами, працював на них або бував у їхньому домі (особливо жорстоко обійшлися з ритором Ярмолинським, який заробляв на навчання домашньою службою у своїх багатих товаришів і постійно жив на їхній квартирі).
Поміж десятка імен підозрюваних Василь Калениченко знав лише одне – Матвій Морозевич. Цей студент богослов’я працював у Радзкевичів інспектором (себто приватним репетитором), тому його майже одразу вилучили з числа підозрюваних – навіщо грабувати власних учнів, чиї батьки платять тобі за роботу? Та й префект Академії ніяк не чекав такого ницого вчинку від теолога, тим більше, що той підтвердив свою невинність присягою. Але Калениченкові ім’я Матвія Морозевича було відоме геть за іншою славою…
Зрештою паничі ритори пожалілися, що академіцький суд так і не знайшов ані злодія, ані покраденого майна, тож змусив їх виплатити Зарушкевичу “сатисфакцію” за збиток та за зраду його довіри. Проте вони не полишили надії відновити справедливість – для того й звернулися до прославленого чародія. І запитали, як він такі дива робить і скільки за свої послуги бере.
Той пояснив, що чари нехитрі: треба взяти хустину, закрутити на ній вузлика і загадати, щоби злодієві мізки закрутило, як ту хустину, і страх великий зробився – від того страху він сам покається та поверне вкрадене. Василь пообіцяв, що за рубля легко зробить паничам риторам таку послугу, тільки йому треба точно знати, які саме речі було забрано.
16 червня Калениченко прийшов до самого префекта Академії отця Георгія з доносом на студента теології Матвія Морозевича за злодійство. Після недовгого допиту богослов зізнався: він дійсно пограбував скриньку Зарушкевича, непомітно зламавши замок цвяхом, забрав найцінніші речі (а саме шкіряний ремінь, дві хустини та відріз доброго німецького сукна) і продав їх подільській крамарці Любці, сказавши, що це його зарплата за інспекторство. За тим він розповів, що Калениченко довго “крутив йому голову”, “страх і смуток на нього наганяв”, проте повернути вкрадене він все одно вже ніяк не зможе.
Пограбувати своїх товаришів, та ще й збрехати під присягою – більш ганебного вчинку для студента теології годі було й придумати. Морозевича публічно побили різками та виключили з Академії, а за кривоприсяжництво ще й відлучили від церкви на 4 роки. До того ж більшу частину його скромних пожитків було віддано братам Радзкевичам у компенсацію.
Київщина стала одним з найактивніших регіонів в проєкті "Армія відновлення"
Вночі внаслідок стрілянини в готелі Києва загинув 27-річний чоловік
На одному зі столичних хмарочосів Києва з'явився напис S.T.A.L.K.E.R
На Одеській трасі під Києвом навесні 2024 планують відкрити новий ТРЦ
Та Василь Калениченко скоро пошкодував, що зав’язався до академіцьких справ – отець Георгій, на відміну від подільських попів, до гріха чаклування поставився серйозно, тож довелося чарівникові роз’яснювати секрети “заворотів голови” перед Київською Консисторією (себто церковним судом).
Він розказав, що вияснити поміж подільськими торговцями, що саме, коли і кому продавав Матвій Морозевич було легко – Калениченко без труда дістав свідчення тої самої крамарки Любки, яка купила “плату за інспекторство” за 15 рублів. Знаючи, що за злодійство студента чекає не лише кара, а й велика ганьба, “чарівник” став погрожувати богослову викриттям та обіцяти допомогти непомітно повернути майно власникові за половину виручених Морозевичем грошей.
Так Василь крутив студентові мізки 4 місяці, аж допоки виявив, що грошей той давно вже не має, бо віддав за борги іншим товаришам по справам торгівлі. Та й Зарушкевичеві речі за той час уже були перепродані невідомо кому. Тож зрештою Калениченко зробив те, за що чесно отримав від риторів рубля – здав крадія на зізнання академіцькому начальству.
Після цієї розповіді консисторські судді захотіли знати, якими ще ділами Василь Калениченко заробив слави такого вправного чарівника. Та усіх своїх секретів той, очевидно, так і не розкрив…
Бажаєте дізнаватися новини столиці першими? Підписуйтесь на наш телеграм-канал – тільки актуальні новини Києва!
Читайте також:
“Морський Король” Сікорського на службі “Близнюків” NASA
Від США до Австралії, від живопису до авіації: Музею української діаспори виповнився 21 рік!
Китайська новорічна «петриківка»: як традиційні вітальні листівки потрапили до Києва