Після повернення з передової чимало захисників змушені заново адаптуватися до повсякденного життя. Хтось проходить тривалий процес відновлення рухових функцій після отриманих поранень, хтось долає важкі психологічні наслідки бойових дій. Проте є й ті, хто, незважаючи на колосальну фізичну втому та тривалий період медичної реабілітації, знаходить у собі сили створювати корисні соціальні проєкти для суспільства. Яскравим прикладом такої стійкості є киянин Петро Красицький. Ветеран російсько-української війни, який пройшов через численні акубаротравми, переніс два інсульти та лікувався у спеціалізованих закладах Чехії, після повернення на батьківщину вирішив спрямувати свої сили на допомогу іншим.
Разом із колегою, сімейною лікаркою Юлією Барболіною, він заснував медичний центр «Разом». Цей заклад став надійним осередком охорони здоров'я як для цивільного населення, так і для військовослужбовців. Окрім щоденної роботи, двічі на місяць у клініці організовують безкоштовні дні прийому, під час яких ветерани, учасники бойових дій та члени родин загиблих воїнів можуть безкоштовно отримати фахові консультації та пройти необхідні обстеження. Журналісти видання «Вечірній Київ» уперше висвітлювали історію розвитку цього унікального ветеранського стартапу у жовтні 2024 року.
Відтоді медична установа не лише підтвердила свою життєздатність у складних економічних умовах, а й значно розширила масштаби діяльності. Зважаючи на постійне зростання кількості пацієнтів та регулярні запити, керівництво відкрило додаткову філію на лівобережній частині столиці — в житловому масиві Русанівка. Цей крок є свідченням високої суспільної довіри, наполегливості підприємців та їхнього щирого прагнення залишатися ефективними для громади у мирному житті. Рішення зумовлене потребами людей Перше невелике приміщення медичного центру, розташоване на Куренівці, швидко перестало вміщати всіх охочих.
До закладу почали масово звертатися пацієнти з усіх куточків Києва. Співзасновниця центру, сімейна лікарка Юлія Барболіна підкреслила, що відкриття нової локації стало відповіддю на реальні труднощі людей, а не наслідком комерційних амбіцій. За її словами, значна кількість клієнтів висловлювала побажання відвідувати спеціалістів саме на лівому березі або ближче до центральних районів міста. Це питання було особливо чутливим для поранених військовослужбовців, чиї травми суттєво обмежують можливість тривалих поїздок у громадському транспорті через весь мегаполіс. Для самої Юлії Барболіної розширення діяльності на лівобережжі має ще й символічний характер, адже вона проживає в цій частині міста та присвятила тутешній медичній практиці багато років своєї кар'єри. Втім, ключовим фактором для команди залишалося створення безбар'єрного та безперешкодного доступу до якісного лікування.
Створення нового медичного простору стало реальним завдяки отриманню фінансової допомоги від Українського ветеранського фонду. Ця державна грантова програма стала для засновників надійним поштовхом, який допоміг втілити плани у життя. Від лікування до розбудови інфраструктури Петро Красицький аналізує пройдений шлях без зайвого пафосу, хоча його життєвий досвід для багатьох міг би стати приводом зосередитися виключно на власному спокої. Проте він обрав шлях активного розвитку інфраструктури. Ветеран зазначив, що вибір Русанівки для нової філії був цілком прагматичним, адже цей мікрорайон географічно розташований по центру лівобережної частини Києва, що суттєво спростить логістику для пацієнтів, яким раніше доводилося витрачати багато часу на поїздки до правого берега.