Автор: Віталій Булаш
“Аеробудови” Софіївської Борщагівки
Наприкінці минулого року в столиці та сусідній з нею Софіївській Борщагівці розпочався черговий “раунд” з’ясування стосунків між керівництвом аеропорту “Київ” імені Сікорського та жителями селища, чиї будинки стоять буквально впритул до летовища і нібито побудовані з порушеннями екологічних норм по шуму. Але це не найбільша проблема. Справа в тому, що будинки в нових житлових кварталах є висотною перешкодою для заходу літаків на посадку в аеропорт, скаржиться Голова ради директорів аеропорту Денис Костржевський.
“За Окружною дорогою пролягає Софіївська Борщагівка. Ось там побудували квартали з кричущими порушеннями екологічних норм і по шуму, і по висотності”, – говорить Костржевський.
За його словами, кожна будівля розташована в зоні заходження літака на посадку і є висотним перешкодою. “Зараз прокуратура повинна розбиратися з цими забудовниками. Люди купили квартири в будинках, які доведеться знести. Принаймні, кілька поверхів, щоб це не призвело до будь-якого інциденту”, – заявив посадовець, нагадавши, що аеропорту “Київ” 96 років і обмеження по забудові поруч з ним, а також по висоті і шуму були завжди.
Із тезами Костржевського можна погодитись. Для тих, хто слідкує за ринком новобудов столиці та прилеглого регіону – не секрет, що забудовники часто використовують незаконні методи, отримуючи дозволи. Будують житло, над яким курсують літаки, продають його людям, а потім розчиняються в тумані. А мешканці нових будинків, зведених в зоні, де будівництво взагалі не дозволене, залишаються наодинці з проблемою.
Проте, це лише один випадок із багатьох подібних, і їх в Україні – десятки, якщо не сотні. Деякі все ж вирізняються із загальної маси новобудов, які в теорії мають бути знесені, або “підрізані” на кілька поверхів.
Зносити чи не зносити?
Одним з найвідоміших кейсів такого штибу є справа “будинку-монстра” на Подолі. У листопаді минулого року Господарський суд Києва задовольнив позовні вимоги Київради проти забудовника будинку на вулиці Нижній Вал, 27-29 на Подолі і дозволив знесення чотирьох верхніх поверхів.
Своїм рішенням суд зобов’язав відповідача (ТОВ “Пателі лізинг” – ред.) за свій рахунок знести самовільно збудовану надбудову, яка була споруджена без відповідних дозволів на будівельні роботи, з порушенням державних будівельних норм (ДБН ), інших державних стандартів з питань будівництва та всупереч позитивному комплексному висновку державної експертизи ДП “Укрдержбудекспертиза”. На це рішення суду знадобилось 5(!) років, але попереду, скоріше за все, апеляція, а можливо, й касація…
На відміну від Києва, у Львові вже є прецеденти знесення незаконних споруд – у квітні в місті Лева була знесена 7-поверхівка на Личаківській. Вона стала першою незаконною новобудовою, яку не тільки суд дозволив знести, але її і справді знесли. То як же вдалось все-таки знести “злобудови”, судові процеси для отримання дозволу на демонтаж яких тривали роками?
Тут важливо, що була наявність політичної волі місцевої влади та практично ідеальний збіг обставин: об’єкт був побудований на земельній ділянці, яка надавалась для обслуговування індивідуального житлового будинку, споруджувався без розробки проєктної документації, не було належним чином вироблених вихідних даних і роботи здійснювалися без проведення належної експертизи та без отримання дозвільного документа. До того ж вдалося встановити безпосереднього власника будівництва, до якого можна подати позов на компенсацію витрат за знесення. А головне – в будинку не було продано жодної квартири.
Але повернемось до столичних проблем – адже ринок київських новобудов найбільший як за об’ємом, так і за кількістю проблемних об’єктів.
Столичні кейси
За приблизними підрахунками експертів галузі, багатоквартирних житлових будинків, які побудовані в Києві незаконно (тобто, мають проблеми з оформленням будівництва) – більше 70 об’єктів, окрім них є ще й близько 200 недобудов.
Ще на старті свого першого мерського терміну Віталій Кличко заявив про початок безкомпромісної кампанії по боротьбі з незаконними забудовами. Схоже, за 5 років ця кампанія закінчилась нічим, адже кількість незаконних забудов в незалежності від різного штибу заяв влади про боротьбу з незаконним будівництвом тільки збільшується.
У Києві біля підніжжя скульптури "Батьківщина-мати" провели акцію до 1000 днів широкомасштабної війни
У столиці презентують новаторські проєкти у сфері мистецтва та урбаністики
У столиці молода дівчина після сварки вчинила самогубство прямо біля станції метро "Осокорки"
На війні загинув студент-політолог 4 курсу філософського факультету університету Шевченка
Поодинокі випадки часткового демонтажу все ж-таки є – тут можна згадати про знесення двох поверхів будівлі на Десятинній в 2015 році. Тобто – десь відбувається, але не системно.
Хто відповідає за “самобуди” і чому вони з’являються
Теоретично, чинне законодавство передбачає можливість знесення або демонтажу незаконного будівництва, але практично – ніяких інструментів немає. Натомість є багато перешкод, що заважають співіснуванню інтересів інвестора, забудовника, влади і суспільства в питаннях забудови територій.
По-перше, це гнила судова системи України. По-друге, відсутність коштів на демонтаж незаконних забудов. По-третє, неефективність державних підходів до вирішення проблем щодо організації забудови.
Справа в тому, що система організації забудови в Україні має недоліки фактично на всіх етапах. Дотримання всіх вимог і проходження всіх процедур обходиться бізнесу дорожче, ніж ігнорування законних вимог, як це не парадоксально. Загалом, увесь процес виглядає приблизно таким чином.
Починається все з процедури виділення земельної ділянки, яка триває мінімум 8,5 місяців і не гарантує отримання цієї землі під забудову. Потрібну ділянку можуть швидко віддати іншому користувачу, який згодом перепродасть її заявнику в кілька разів дорожче за “номінал”. Тим часом, бізнес зазнаватиме збитків від простою, тому це штовхає починати будівельні роботи на ще не оформленій відповідним чином землі.
Головний для забудовника документ – дозвіл на будівництво, справедливо вважається однією з найкорупційніших тем серед інших дозвільних документів, які видаються держорганами. Незважаючи на заяви ДАБІ про “прозорість” (у видачі документу може бути відмовлено навіть за одну (!) граматичну помилку), за хабар дозвіл можна отримати навіть “заднім числом”, про що неодноразово говорили учасники ринку. Для забудовника менше ризиків почати будівництво без дозволу, а вже потім “вирішити питання” з ДАБІ, адже існуючий стан речей їх до цього підштовхує.
Що стосується будинків, як, за словами керівництва столичного аеропорту, були побудовані на небезпечній від нього відстані незаконно, то тут можна сказати кілька речей. По-перше, якщо прокуратура дійсно відреагує на заяви пана Костржевського і відкриє відповідне провадження, воно може тягнутись довгими роками – столичні забудовники на цьому знаються. По-друге, будинки вже заселені, тобто як зносити “зайві” поверхи, на яких уже мешкають люди – незрозуміло, як і те, хто компенсуватиме вартість таких дій, якщо суд усе-таки винесе рішення про демонтаж. По-третє, нещодавно Віталій Кличко взагалі анонсував закриття та перенесення аеропорту “Київ” в область – кудись між Васильківським та Обухівським районами. Правда, термін здійснення таких планів, як завжди, невідомий, але мер столиці слова на вітер не кидає, правда ж?
Читайте також:
Знамениті київські довгобуди та їх доля
Доля трьох столичних мегапроєктів: навіщо, коли і чи будуть вони реалізовані